10 заповідей Януша Корчака ях виховувати дитину

Я́нуш Ко́рчак (пол. Janusz Korczak, справжнє ім’я Генрик Ґольдшмідт) — польський лікар, педагог, письменник, публіцист, громадський діяч єврейського походження, офіцер російської та польської армій.

Педагог-новатор, автор праць із теорії й практики виховання. Зачинатель діяльності на захист прав дитини і повної рівноправності дітей. Як директор сиротинця створив, зокрема, дитячий товариський суд, де діти самі розглядали справи, які самі подавали, а також могли позиватися до цього суду на своїх вихователів. «Чудова людина, що мала відвагу довіряти дітям і молоді, якими займалася, настільки, щоб передати в їхні руки питання дисципліни й довірити окремим дітям найскладніші завдання, пов’язані з дуже великою відповідальністю», — сказав про Корчака відомий швейцарський психолог Жан Піаже, відвідавши Дім Сиріт, створений Корчаком.

Один із друзів Генріка був вражений одним епізодом, який трапився з ними. Одного разу ідучи вулицею друзі зустріли безпритульного хлопчика. Малюк підбіг до Януша Корчака і сказав, що хоче повернути йому двадцять копійок, які той подав хлопцю два роки тому.

–          Я збрехав, коли сказав вам, що батько уб’є мене, якщо я прийду додому без грошей, які загубив, – зізнався хлопчик. – Я вас весь час шукав, хотів повернути їх вам. Поки хлопчик відраховував копійки, Генрік запитав чи часто він так хитрував.
–          Так, завжди.
–          І спрацьовувало?
–          Часто.
–          Іншим ти також повертав?
–          Ні.
–          Так чому повертаєш мені?
–          А тому, що ви мене поцілували в лоб. Ну і мені стало соромно.
–          Так дивно, коли тебе цілують в лоб?
–          Так. Мамка померла. Більше мене цілувати нікому.

Про героїчну загибель Януша Корчака складають легенди. До останнього видатний педагог перебував із своїми дітьми у польському гетто. Коли їх відправляли, як євреїв, на знищення у концтабір «Треблінка», то письменник і тут не втратив мужності. Він ішов у потяг, де в’язнів мали везти стоячи, як худобу, з високо піднятою головою. І за оповідями очевидців, розказував дітям історію про короля Мацюся Першого. Вихованці сиротинцю до останнього думали, що вони ідуть на прогулянку. Варто сказати, що у Януша Корчака неодноразово був шанс, виїхати за кордон до Швейцарії, врятуватись. Навіть в останній момент йому пропонували втекти.

– А як же діти? –спитав письменник.
– Діти? Діти поїдуть до концтабору. – відповів охоронець.
– Помиляєтесь, не всі мерзотники. – сказав Януш Корчак.

Великий педагог Януш Корчак разом із своєю незмінною помічницею Стефанією Вільчицькою та вихованцями був страчений 6 серпня 1942 року у таборі смерті Треблінка.

10 принципів виховання дітей, рекомендованих Янушем Корчаком

– Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

– Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та – третій, і це незворотний закон подяки.

– Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

– Не стався до її проблем звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – дитині життя важке не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

– Не принижуй!

– Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

– Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

– Дитина – це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід від плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ній творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.

– Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

– Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.